Кожному тілу потрібне тіло
І кожній душі - душа...
Я так сильно Тебе хотіла,
Що заплуталась, де межа...
Ти так тонко мене дзеркалиш...
Прораховуєш кожен крок...
То вогнем мене вмить запалиш,
Підкидаючи до зірок...
То в безодню мене штовхаєш,
Щоб змогла доторкнутись дна...
Ти на відстані відчуваєш
Ті моменти, коли сумна...
Коли тілу потрібне тіло
І самотня моя душа...
Я межу перейти зуміла
Десь по вістрі Твого ножа...
Я сили свої витрачаю
На багато життєвих драм...
Я спитати Тебе вагаюсь -
Чи судилося бути НАМ?
У мереживі душ самотніх
Твоє тіло знайде моє...
Повертаюсь на шлях зворотній
І залишу усе як є...