Квітне серце, що розстануте сонцем
Палячим улітку, відкриваючи дух, ножем
Ще не звільненим тої свободи, чистого
Погляду... Чого ти бажаєш? Влитого,
Наче вино, того бажання торкнутися
Тіла мого? Чи моїх губ? Чи відвернутися,
Наче прощанням мене проводжаючи
У глибину? Квітне, шкодуючи,
Що не сказала тих слів, що теплі - мов
Сонця проміння, що не холодними стануть знов,
Як зникне кохання - закам'яніють, мов дитяча уява
Того поцілунку, та не від матері... Та є заява,
Що губ тих розквітлих залишив на тілі... Кохаєш
Мене? Я не певен, не відчуваю я поки - не знаєш
Й сама, того і шукаєш мене - запитати, чи серце
Розквітло, чи не зав'яне чревце.