Набігли хмари, колір поміняли,
Й ми опинилися під стрімким дощем.
Усе раптово, так раптово сталось,
Ми були разом, а тепер самі.
Ти не сказав нічого на прощання.
Минаючи калюжі, швидко крокував.
А я стояла, довго ще чекала.
Дощ вправно мої сльози прикривав.
Злива пройшла і хмари розійшлися.
Твоя фігура зникла назавжди.
Навіщо ж ти в житті моїм з’явився?
Мовчали хмари, сльози досі йшли.
