А ти для мене - вічна таємниця,
А ти - мій недописаний роман,
Така солодка, наче полуниця,
З душею, мов бездонний океан.
А я, неначе потяг до Китаю,
В який ти помилково увійшла,
Такий терпкий, немов заварка чаю,
Яку в своєму чайнику знайшла.
А я для тебе - крихти під ногами,
А я для тебе - зношений піджак,
Мене лишила в спогадах з гріхами,
На паперті сиджу, немов жебрак.
Тягнусь до тебе в самоті рукою,
Благаю про монетку з почуттів,
Цілую крізь минуле губи твої,
Крізь простір, що на відстані років.
В минулому лишила просто неба
І потяг мій покинула давно...
А я крізь час дивлюся лиш на тебе
І граю із гріхами в доміно.
А ти для мене - тиха ніч на Кріті,
А ти - мій білосніжний пелюсток,
Таких, як ти, немає більше в світі,
Одна така серед земних квіток.
А ти, немов солока полуниця,
Душа твоя - бездонний океан,
А ти для мене - вічна таємниця,
А ти - мій недописаний роман...
***