Твоє коріння мовби у дерев
Думки твої ховаються у кроні
Як спогади про принців й королев
Весь світ в тобі
У тебе на долоні
А ти живеш вмираєш і живеш
Минають дні немов тепло весняне
Любов ховаєш в тінях від пожеж
Немов би квітку. Та вмирає й в'яне
Усе що було праведне і вічне
Й несло в майбутнє наче течія
І ти згасаєш так немов би свічка
Викреслюючи з віршів всі слова
Й на білому в клітиночку папері
Лишаєш лиш одне його ім'я