Тут народилася, зростала, вчилася,
Пройшла дитсадок мрій, ту школу Болгарки,
Красою від родоводу налилася,
Що за небосхилом, де сонце та хмарки…
До доброго вмить душею хилилася,
Тому відчувала веселкову арку,
З якої, як кажуть, барвами вмилася,
Щоб так досягти поетичної марки…
У навчаннІ та житті не втомилася,
Найбільше за все я чекала світанку,
Від нього, як зірка перша світилася,
З промінням несла, що тепло ніжне - ранку…
Де з першим коханням юним зустрілася,
У згадках що зАвжди, як в парі, - лебідки…
На долю свою дарма не сварилася,
Лише хвилюванням, що час лине швидко…
Заздрощам, злісним пліткам не корилася,
Їх натиск тримала доречно тактовно,
Тим паче ніколи за це не мстилася,
Веж досягаючи, лише - послідовно
Весь шлях - з порядністю, гідністю, милістю,
Вже склала врожай золотий у скарбницю,-
Стезею,- дочкА моя йде зі зрілістю,
Онук молодий,- захисник, як годиться…
Геть раєм земним сповна не напилася,
Бо лише учора була ще Оленка…
Хоч мудрістю вже додолу схилилася,-
Всім гордо кажу скрізь, що я – вознесенка!
Мій дім – Вознесенськ, з цим міцно зріднилася,
Завжди розуміла це, славила вчасно,
У радості, сумі - Богу молилася,-
ВіршИла – колишнє, майбутнє, сучасне!
24.08.2019р.
ID:
846537
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 30.08.2019 00:06:42
© дата внесення змiн: 30.08.2019 00:06:42
автор: Єгорова Олена Михайлівна
Вкажіть причину вашої скарги
|