Дивовижна центрифуга
Упродовж всього життя
Центробіжні крутить дуги
Із людьми до забуття.
Згідно фізики законам,
Нашим планам всупереч
Розганяє більше того,
Далі хто від центру все ж.
Цю віддаленість самі ми
Визначаєм у житті,
В цетрі всі наші коріння,
Першоцвіт, сім»я, батьки.
І чим далі ми від цього
Віддаляємо себе,
Більша сила обертова
Більше сил і забере.
Лиш до витоків вернувшись,
В особистий центр життя,
В невагомість упірнувши,
Ти на мить стаєш дитям.
І життєві всі баласти,
Цей дорослий буревій
Забуваються ураз тут,
Коли в світ вернувся свій.
Лиш на батьківськім порозі
Звідки випурхнув у світ,
Усвідомлюєш невдовзі
Найдорожчу правди мить:
Як далеко не сягнув ти
В скороплинному житті,
Центр Вселенної твоєї
Там, де народився ти.
Тут твоя живильна сила,
Пуп землі твій саме тут,
Де батьки тебе хрестили,
Твій життєвий інститут.
Й обертання центрифуги
Зупиняється на мить,
Тут гармонії лиш фуги
Божа істина звенить.
Лиш прислухайся уважно:
Батьків голос, мамин спів,
Й те що давить душу важко,
Чорногузом відлетить…
В діалозі цим з дитинством
І з собою на один
Розумієш: все блаженство
У самім лише житі…
24.09.19
Так, Ніна, з кожним роком все більше розумієш щастя саме так... 
Дякую за відгук 
