Така привабива хатинка!
Немов та зоряна іскринка,
Обшита оксамитом ніжним,
Та аж ніяк не білосніжним...
Там на стіні висить картинка.
На полотні, хижа рослинка.
І ріс цей пагін сильним, пружним,
Під наглядом її сутужним.
Як промине одна хвилинка,
Заколисає ця хатинка.
Обвиє листям надпотужним
І скріпить цвітом непорушним.
У мент затихне колисанка,
Не вийдеш більше ти до ґанка,
Не станеш лицарем відважним,
А може й герцогом поважним.
