Не хочу сліз...
Ні в радості, ні в горі...
Якась відраза дика до води,
Що омиває більше, ніж солоне море,
Що розриває серце від біди.
Не хочу більш
Сміятися з лукавим,
Не можу так, щоб гарно, як завжди.
Бо та маленька правда, що сховалась,
Не хоче задихатись від журби.
Я нетерпляча...
Може, не навмисне,
Руїни із кайданів і насиль.
Як серце, Боже, тисне, тисне, тисне!!!
Так мало залишилось в тілі сил.
Не хочу сліз...
Набридло до нестями...
Оце тремтіння горя на очах.
І ці огидні біло-чорні плями,
І це каміння тиском на плечах.
Не хочу сліз,
Я більше не сприймаю
Ні фальші, ні образи, ні ганьби.
І все оте, що на сьогодні маю,
Ховаю тихо в серці від юрби.
