Господу Слову
як на Голгофу продираюсь
присвячується
Храм душі храм мистецтва
і храм Христовий
естетика
і вище
естецтва
Бог втрясе це
любиш земне?
продерся б серцем?
своїх забирає своє —
от! і все це...
І чари любиш?
І не вип’єш чарку?
Яничарство, Господи,
це мистецтво чару!..
Але в Господа й тормоз...
не роздерся б я в кров
щоб кохати
кохати
й кохати
Дух Христів
не спромігся б
за серце пірвати! —
я не міг би і взнати!
продерись і крізь це
ха! маленький Пушкін
видавався б великим
як любив — то не міг він писати:
був «глупцем»...
Божа Мати!
це б не Ти —
як я міг би Тебе так пізнати?
й всю Любов так Христову приймати?
Без любові — хто зміг
що писати?
Й що — писати???
Півпланети — це кров
й це любов...
бо як дух! — то й любов!
Бо як дух не піднявсь —
хто б побачив що? —
й що в серці мати??
терпка горизонталь? слизька горизонталь?
А Господня глибінь!!?
Продерись же крізь все це
й обдерешся!
і ти — в крові
й ти цілуєш
Господа Ісуса
Христа в серце!
29.10.2019,
в лісі