Коли знаходиш те, чого так довго чекав,
швидко втрачаєш до цього інтерес.
Коли чекаєш щось в своїм житті,
То не живеш, а тільки пестиш мрію.
На другий план все кинеш в забутті,
Хоч так не треба, добре розумієш.
Не знаєш чим порадує чекання,
Можливо, пожалієш про цю мить,
Бо підуть нанівець всі сподівання,
А серце вдруге від помилки защемить.
Коли ти так потрібен комусь дуже,
Не буде він запрошення чекать,
І на показ не виставить байдужість,
За пройдене не буде дорікать.
Життя тече невпинною рікою,
Не варто щось чекать і доганять.
А по житті іти помірною ходою,
Докучливі ідеї проганять...
Гадаєш: чи потрібен сніг торішній,
Згадаємо про нього ми хоч раз?
Забудь чекання, що тепер так лишнє.
Поставить тепер крапку мудрий час.
І все таки оте чекання розраду в душу принесе,
Цінуймо те, що ми вже маєм,ну а кохання - над усе.
Спасибі Надійко за гарний вірш.Спасибі за мудрість.
Щастя Вам, надхнення, світла, тепла й любові.
