Ви мене завели у сніги каяття та печалі.
З різнобарв’я весни в чорно-білу стерильність життя.
Ви не звали мене. Я вчепилась, Ви й не помічали.
Зникли радості сни. Зник танок запальний, без пуття.
Та не зникне весна. Знов яскрава воскресне палітра.
З снігу сніжки зліплю і обкидаю сонних людей.
Кому злість, кому радість наповнить легені повітрям.
Не важливо. Засяє діамантом на сонці цей день.