О, радість, чом заповнив душу щем
В цю празникову зимову годину?
Чому не тішиться серце борщем?
Кулепeзди все просить, мов хтось винний
Тобі в цій нескінченності світів.
Сама ж актор життя монотеатру,
Сама й глядач. То ж грай, щоб він схотів
Твою виставу подивитись й завтра.