Туман зірветься у політ.
Роса освятить ранок щедро.
Ударить блискавка з землі,-
Струм всесвіту відчуєш нервом.
Загубиш сорок, п’ятдесят,-
Босоніж вставши в трави п’яні.
Кульбаби знов збере маля,-
Несе букета в жмені мамі.
Це вже було. Це буде знов.
Допоки світ радіє сонцю.
Все переплутує любов.
І сам був кремній, а став стронцій.