випадковий голодний свідок
відвертає наскрізний погляд_
окіл втрушений ціанідом
за межею_ що зовсім поряд_
>
крижаніють надій оази,
обережна остання спроба_
хвиль зустрічних сплелися фази,
щем сумління – легка хвороба_
>
чорна пляма на білій смузі_
до нестями знайомі очі_
що на шальках - зола ілюзій,
що на щоглах – роздерте клоччя_
>
фосфор інею / час і простір
нероздільні за вічність вперше_
свідок вишкірив ікла гострі,
твоє серце – в тенетах шершень_
>
кілька натяків на латині,
свідка в темінь хазяїн кличе,
щез в туман_ не забравши тіні,
тінь поволі підходить ближче _
