відмилися від бруду спільних снів,
спинилися за кілька слів до втечі_
ковтає світло незнайомі речі,
рогатий свідок врешті знавіснів
і щез із пастки рефлексивних дуг_
>
рве погляд стелю наче кригу плуг_
подобова вподобана оселя,-
тісна печера у бетонній скелі,
холодна свідка звершень та потуг,
хвости папуг - окраса голих стін_
>
це перехрестя_ де вона та він –
дві лінії до крику мимобіжні_
шукає жертви шаблезуба ніжність,
простоволоса тінь встає з колін
і зупиняє маятника регіт_
