Одеса спить многоязика.
Туман за вуха рими смика.
Ревнують рейди кораблями –
Кортить їм в порт Одеси-мами.
Кигичуть чайки Хаджибеєм,
Мов приворожені єлеєм.
Трамвай прямкує на Поскот.
Таксист їсть перший бутерброд.
Проснувся, сунеться народ,
Помчавсь… . Одеса на колесах.
Щоденна ворухнулась меса.
Кивнув Приморський на Соборку -
Майне Соборка на Приморський.
Де Дюк с Потьомкінською дружать,
Сквер Грецький настовбурчив вуха.
Яку ще Пушкін втне браваду:
Посіяв сім’я – жде розради.
Одеса – ах!.. Ах-ах! – Одеса! -
Як не поет, то поетеса
Фортять; у них на римах січа.
«Де ще рубатись?» - вірші свідчать. –
«Зростають Пушкіни на римах!» -
Комусь зеленим рими блима.
Апаш, а хтось рядивсь в краватку.
Комусь… . На цьому ставим крапку.
Одеса – так, многоязика.