|
Та я сирота.
,,А в мене нікого немає,я сирота,за мною ніхто плакати
не буде…’’Прошу,поплачте за Стьопою.
Ти,чуєш,країно,тебе полюбив,
З сиротинця пішов я до війська.
Чому себе нині,чому знелюбив?
Це ти так зробила,країно російська?
Я там в небесах сирота,як завжди,
Та й нині ніхто не заплаче за мною.
Лечу я у вирій небесний,туди…
Повернуся,повірте,весною.
Туманом летітиму,тепленьким дощем,
Там в садочку присяду тихенько.
Любуватися буду сиротинським кущем,
Та й на варту ступаю раненько.
Степанку,лети,у вирій небесний лети,
Заплакала мати твоя- Україна.
Палають у храмі сьогодні свічки
Тебе полюбили,Степанку,як сина.
Поплачте за Стьопою,бо він сирота,
Поплачте за хлопцями,бо в них же є ми.
Забрала війна молодії літа,
Чому все так сталось,чому без вини?
Присвячується Степану Крилю, с.Байдівка,
Старобільський район,Луганська область.
Йому було 26 років
21.01.2020.
ID:
869572
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 27.03.2020 11:44:03
© дата внесення змiн: 27.03.2020 11:44:03
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
