І
В селі звичайному усім цікаво,
Що ти їси, де, з ким і коли спав?
Не має в місті всім до тебе справи,
Хоч згинь, і не помітять що пропав.
В селі на Боже світло втягнуть карму.
Бабусині згадають ще гріхи.
Життя живеш, що розп’ятий на брамі,
Сам розпинаєш інших із нудьги.
А в місті, хоч впади, хоч вийди голим,-
Йдуть тисячі, ніхто з них й не моргне,
Тебе немає й не було ніколи.
Дві крайнощі. Хто зможе їх збагне.
Село плекає націю і віру,
Свободу. Там філософи геть всі.
Ба, навіть курка, леді без квартири,
А вийшла і гуляє по росі.
