Така незвична та незнана даль,
Яка вже є то тут, то там,
Легка та звивиста, ніби спіраль,
Дарує глибину світам.
Вона непримітна, тиха й неповторна
Так грає імпульсами різних кольорів,
Немов алмаз, рубін, сяюча й коштовна,
Тремтить на віддалі озер, лісів, морів.
Така тонка й вразлива даль,
Яка зникає в тишині.
Її так мало десь, на жаль,
Десь там, в незримій глушині.
Вона помірна і в той же час контрастна
Ховається між просторових хвиль,
Неначе посмішка, лагідна й прекрасна.
Її чарівності немає миль.
Така мінлива та протяжна даль.
Десь тут її немає вже, десь там вона живе
І пишеться так вдало, мов скрижаль,
Природою, яка майже усе переживе.
08.08.2017
