Мирославі
Вірші ти любиш, ніби квіти,
бо теж цвітеш, коли читаєш
про світ, що душу вміє гріти,
про мить, яку життям чекаєш!
Твій голос ніжністю пташиний,
бо кожним словом ти співаєш,
як зяблик в квіточках ожини,
мене весною зігріваєш!
Від щастя у мене душа золотава,
- радий, що знаю тебе, Мирославо!
Думами сяю, наче купава,
бо ти вірша мого прочитала!
Очима щиро сієш радість
у інтерв'ю чи репортажі,
немов омріяну реальність
вливаєш сонцем у пейзажі!
Душею часто пестиш тишу
повітрям власного натхнення,
коли на повні груди дише
природа милим сьогоденням!
Хай буде для тебе днина яскрава,
- добре, що в світі ти є, Мирославо!
Адже людину милу й цікаву
стрів у житті, як ранкову заграву!
Віктор Цвіт 15.04.20
