Не тільки з неба часто падають дощі,
Вони ще сипляться, часом, крізь наші очі,
З самих глибин, з кривавих ран, що на душі,
Які болять посеред дня й посеред ночі.
Йдемо землею, кожен з нас в своїх дощах,
Що барабанять часто сіллю по надіях,
Йдемо життям в пошитих ранками плащах,
На теплий вогник вдалині, що зветься "мрія."
Йдемо за вірою по свіжих ще слідах,
Сльозу криваву розтираючи руками,
Танцюєм танець, кожен свій, в своїх дощах,
Під ритми долі, що звучать над головами.
***
Падають і не з неба, Валеріє... 
