Цвіте черемха знову, як в дитинстві
Духмяним цвітом душу спопеля…
Черствіють мрії, як паски в корзинці,
Що в церкву цього річ не віднесла…
В черемхи цвіт так хочеться убратись
Не розгубити всі роки, що й ще пливуть,
Та в чистоту її щорічну закохавшись,
Тим садом я вже більше не пройду…
Черемхи залишились там далеко,
В роках, що сподіваннями дзвінкі,
Напевно й мрії віднесли туди лелеки,
Щоб з них плести уже для вічності вінки…
Цвіте черемха не мого уже дитинства,
Моя пішла із сумом в небуття,
На серці біль залишивши серпанком,
Що душу й далі спонукає до життя…
6.05.2020
#поезія_Іванна_Осос
думка є. хоча сумно й болюче... 
