Мабуть й природа в ізоляції звихнулась
Холодний в травні дощ і сніг, і заметіль…
Тепло і сонце, мабуть, в масках зачаїлось,
Вповивши й душі в невгамовний біль.
Зима була неадекватно надто тепла,
Не припорошила снігами і стежок,
Весна байдужа, ніби перевертень,
Бентежить скупо водопад думок…
Десь в карантині почуття заснули –
Бояться вирватися навіть на момент…
Серця в страху й тривогах потонули,
Байдужістю і злом розбиті вщент.
Що коїться у всьому цьому світі
Невже лиш горе може людство об’єднать,
Не сльози радості у вдячності зігріті,
А сльози втрати й смертоносна рать…
Мабуть й природа в ізоляції звихнулась –
Господня Воля і на ній така лежить,
Щоб сенс найвищий ми усі збагнули,
Заради чого варто відродитись й жить!
7.05.2020
#поезія_Іванна_Осос
це не природа в ізоляції. це ми в ізоляції.
