До дня пам'яті жертв
політичних репресій
Не всім поетам – гонорари,
Комусь – ГУЛАГ і Колима,
За мир таким в душі – війна.
За вищий ум, то й вища кара.
Бо думка пише свою долю,
А честь собі складає честь.
Нести за нею потім хрест
І йти весь вік по міннім полю.
Злетіти? Крила обламали:
Не був повзучим гадом. Ні! –
То й не палати у вогні,
Бо не дають таким медалі.
І не співають їм «Осанна!»,
Й не проклинають їхній прах,
Такі лише живуть в серцях
Поезій світлих без омани.
Вони знали, що таке честь і гідність.Але сьогодні майже не згадуються ні ті, котрі були репресованими, ні ті, хто писав на них донесення або просто зберіг своє життя шляхом пристосуванства
Христос як Вічність вибухнув у часі. Він - Правда,
і не була б правда правдою - чинячи не так.
Всі чують, що це спрацьовує...
Правда в постолах, а кривда...
Їх прах стукає в серця живих... 
Вони знали, що таке честь і гідність.Але сьогодні майже не згадуються ні ті, котрі були репресованими, ні ті, хто писав на них донесення або просто зберіг своє життя шляхом пристосуванства 
Вони не зрадили собі, жили по честі. Тому їхня творчість завжди житиме в серцях людей. 
