Цвіт акацій під дощем,
Мов кохання, що без сенсу,
Де для ніжності й краси
Не наспівані романси...
Наламає хтось букет,
Похапцем внесе до хати,
Щоб у спогадах бодай
Рік цілий цей цвіт чекати...
У такий зливневий дощ
Бджоли квітів не цілують,
Не збиратимуть медів -
Ароматів не відчують...
Бідолаха відцвіте,
Припорошивши асфальти,
Без кохання й вік мине,
Хоч життя іде, як завжди...
То ж цінуймо кожну мить,
Квітнути не забуваймо,
Якщо вік і без медів,
На життя не нарікаймо.
Мабуть, так Господь велів,
Під дощем щоб далі жити,
Бо коли гроза пройде,
То веселці час світити!
30.05.2020
#поезіяІваннаОсос
фото також моє вранішнє...під дощем
дякую
ну як без кохання? 
