Пам'яті Віталія Назарука, ПОЕТА, ПІСНЯРА, ПРЕКРАСНОЇ ЛЮДИНИ, , ,
Мене щойно сколихнула звістка про те, що відійшов Віталій Назарук... Кілька років знала я цього ПОЕТА. І для мене, і для багатьох одноклубників він був надто дорогою людиною. Скільки спогадів залишив кожному з нас, що це ім'я ще довго буде жити у пам'яті кожного, хто його знав. Про нього мої рядки:
Мов батько рідний, нас він зустрічає,
Козак із виду, дужий, кремезний,
Віталій Назарук – поет-лучанин.
І затишно, й приємно завжди з ним.
Він той, без кого свята не буває,
До кого тягнеться, ні, проситься душа,
Бо ж і його душа бринить-співає,
Таку не знищить підлості іржа.
Це літечко для нього ювілейне,
Як не кажи, солідний має вік.
Відпахли липи, ще буяють клени,
Він ще й пісняр і справжній чоловік,
І це краси йому лиш добавляє,
І срібло-сніг в волоссі – до лиця.
«Хай ювілей 100-літній він здолає, –
Проситимем Небесного Отця... Та не допросилися...Не судилося... Підступна хвороба вирвала його з наших рядів. Боляче це усвідомлювати, але... Царство небесне тобі, ДРУЖЕ-ПОЕТЕ!
Чому так рано свічка його згасла
Й душа знялася в Божі небеса?
Чом серденько спинилося дочасно
І на щоці непрохана сльоза?
Чому з життя частіш ідуть найкращі?
Якась жорстока істина буття!
Усім стає від того тільки важче.
На жаль, нема копілочки в життя!
5.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
