Пам"яті Ящук Неоніли Петрівни
присвячую:
Незвідані іще для нас шляхи господні.
Можливо, нам не треба знати те сьогодні,
Адже лиш Бог нам виділяє життєву стежку,
Ми маєм право в неї внести лише мережку.
І не завжди ця таїна для нас збагненна.
Сьогодні в вічність відійшла моя хрещена.
І так тихесенько пішла – велика втрата,
Адже мені вона була як рідна мати.
І мала щире, для усіх відкрите серце,
В якому стільки доброти – ціле озерце.
Черпала з нього кожен день – всім роздавала,
Була готова віддавати все, що мала.
Уміла з кожним розділить його тривоги,
Надію й сонце прихилити в ту дорогу,
Розрадити й допомогти усім нужденним,
Аби лиш менше навкруги було стражденних.
Сьогодні так похмуро все, бо плаче небо
І, навіть, пташечка мовчить – не чути щебет,
Бо вирушає вже душа в той світ далеко..
Змахнула білими крильми – летить лелека.
