Троянди пелюстки такі багряні,
Як краплі крові опадають на листок,
Болючі струни серце мовчки ранять,
Чеканять кожен пережитий крок…
Троянди пісню так свою співають,
Вмираючи, дарують радість нам,
Мабуть, у ноти й біль вкладають,
Щоб менше було рваних ран…
Ми також, як пелюстками троянди
Свої роки скидаєм на шляху,
То ж пам’ятаймо їх акорди
У пісню поєднати не одну…
Нехай життя минає поетично,
Хоча коротке, як троянди цвіт,
Можливо іноді й не звично,
Свій власний усвідомить вік…
То ж не даремно рік за рік минає,
Хоч павутинку сивина й плете,
Та серце ще трояндово співає,
У душу ноти й почуття нові несе…
#поезія_Іванна_Осос
16.07.2020
