Моя замучена свобода
Мовчить дрімаючи на дні
Рутини псевдо насолода
Стерням душу ятрить мені
Німіє серце, тисне в скроні
Минучість часу стрімголов
Все що не сказане сьогодні
Хтось промовчить і завтра знов
Моя розбита вщент надія
Я пам’ятаю усміх твій
Та зараз ти мов та повія
Є для усіх та я не твій
Гниють поволі нитки втіхи
Якими ти мене скувала
Не наче кіл із вістря вільхи
Десь глибоко мене вбивала
І все ховаючись ховаю
Останню іскру на прийдешнє
Свободо – я тебе чекаю …
… надіє – чи прийдеш ще ?
