прогіркла кіптява / хмільні дими кадил,
цей білий шум на глибині півкуль_
який з богів зчавивиш рештки сил
в знак нескінченності нарешті зігне нуль_
>
здирає з криком маску крижану
осміяний заручник світлих мар_
хрестом припікши крила кажану
чи вийде з гри пірнувши, в прірву з хмар_
>
свідомий сон / кривий квадрат вікна_
розвінчана свічею власна тінь
підгледіла даремно крадькома
як за ніщо гризуться ян та інь_
>
периметр стін_ молитви алгоритм_
статиста, зляканого закликом “на біс”,
ковтнув завіси чорний оксамит,
через який ще жоден не проліз_
