Поема
Фомі, Апостолу Індії і ін.
країн,
любов’ю присвячується
1
Слава збігає по струнах
душі
на клавіші!
Слава —
Божа! — збігає
по струнах
душі
на клавіші
Слава —
Божа! — збігає
по струнах
душі
на клавіші
Христос яскраво
умер і воскрес —
Христос —
в глибшім серці яскравішає!..
Сонце
на голубім небі
по другій октаві
ще
Сонце
на голубім небі
по другій октаві ще!
Христос — культура! —
не ми беремо —
Бог бере нас —
Христос яскравіший!
Дрягне в мені людина
дрягне в степу горобина
зовсім від неї в серці ближнім —
не червоніють клавіші...
Христос —
в глибшім серці яскравішає...
2
клавіші клавіші клавіші
клавіші
мову мою рідну не зрадив
матір свою рідну не зрадив
Христос це раніш зробив —
навіть спас нас —
що б я ближнім серцям порадив?
Христос в нашім серці єдинім —
яскравішає...
(й — лишити Богородицю — як не чіплялися,
і як лишень не обіцялися дияволи!! — а ні!!
і протестантським світ стає
увесь в брехні!)
Радуйтесь,
радуйтесь!!
кажу вам — радуйтесь,
брахмани в білих пустелях, пораді цій...
Христос дає слово, а пустеля
возрадується...
3
Ми лиш — в Датськім
королівстві
як рівняти з Індією
і Китаєм
мало про це
знаєм!!
І благословить те Бог! —
що в серці благословляється.
20.10.2020,
післясвято апостола Фоми,
Київ
