|
Колишутся піски эпох,
І творить чудеса тепер не тільки
Бог,
Каталог
Нам демонструє виплеканих в розумі технічних чад..
сад..
В Едемі повзає залізний
Змій,
Один,
Бо Єва не повернеться назад,
Стій…
Відчуй зворотній часу плин,
Поринь у таємниці світових глибин,
Стежин…
Минулого початки відшукай,
Давай!
Давай сміливо озирнись,
Візьми історії підручник– доторкнись…
Розчинись…поклонись…
Вклонися загадкам таланту крізь віка,
На що все ж здатна творчості рука,
п’янка…
Мільйони здогадок: чому, навіщо, як?
Як побудоване те й інше,
І що приховує прадавній знак?
Відтак…
Експеримент, теорія, ідея,
«Усі ми Греки», десь це було у Птолемея,
І наційнніша галерея,
Де давність схована в камеях…
Подумать тільки…скільки часУ пройшло з народження Феміди,
А ми і досі не дізнались чому і як збудовані в Єгипті піраміди..
А скільки невідомого в прадавніх витворах архітектури,
А хтось торкався поглядом майстерної скульптури?
І як зробить тим інструментом з мармуру вуаль?
даль…
Манить мене минуле вдаль…
шаль..
Тоненька шаль на легендарній голові,
Тривога закіпає у моїй крові…
Який мазок…лиш мікрометрів кілька,
Яке терпіння і наснага щоб творити стільки!
В обіймах містики…чи геніального таланту?
Ми віддаєм належне кожному мистецькому гіганту!
Яка ж прекрасна недосліджена історія,
Стільки думок, а більшість– лиш теорія…
Аудиторія…
Захоплена із поколінь у покоління
Наповнена молитвами моління,
Тління…
Лиш тління пам’яті страшить довічним забуттям,
Вивчаємо МИ предків, яким завдячуєм буттям,
Життям…
Наповнені життям ці витвори, шедеври,
Їх тексти…їх картини…непідробно смикають за нерви,..
Померли? Ні! Вони жили і будуть після жити,
На це не варто навіть ворожити,
Вони щось точно знали, чого ми не знаєм,
Тож інтерес так довго не згасає,
Шукаєм…
Відповіді на свої питання..
Хто ми , які і звідки, у чому сенс людського існування?
Мовчання…в картинах лиш мовчання із глибоким змістом,
Вдивися у цей погляд, будь з собою чесним, стань нарешті реалістом…
Дивись…минуле дивиться на тебе,
Воно все знає…мов боги спустились з неба…
Потреба…
У кожному горить потреба розгадати власну суть…
Цвітуть…
Цвітуть думки від погляду років.
Вони все знають, чи кажуть те, що я почуть хотів?
Чуттів…
Так витончено зіграні чуттєві ноти кольоровим порошком,
Нутро душі витягує міцним крюком…
Втрачаю глузд….Скільки всього всього таїть в собі майстерно писане лице…
Чим довше я дивлюсь, тим більше розумію…
Джаконда….знає про мене все…
ID:
892449
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Поема ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.10.2020 03:39:05
© дата внесення змiн: 22.10.2020 03:39:33
автор: Іля Яр
Вкажіть причину вашої скарги
|