Був час важкий…
що я забула… своє ім’я
Та ти взяла мене за руку,
сказала – ти сестра моя!
А ми ніколи не здавались,
хоч як не кидало буття,
Ми падали і підіймались,
фарбуючи своє життя
У різні кольори веселки:
веселі, радісні, сумні
І зараз, я кажу відверто -
Ти сЕстро дорога мені!
Як світло сонця, що не згасне,
хоч скільки б хмарам не клубитись,
Як шир небесна чиста, ясна -
дивитись і не надивитись.
Як те тепло, що є у серці,
запалюючи щастям очі,
Як щирість, відданість, відвертість,
як світлі дні і тихі ночі.
Ти серця мого половина,
навіть коли будемо сивими
Знай, в тебе за́вжди є людина,
що обійме рідними крилами.