"ці райові краї, Агнес, були колись для нас.."
/Бодлер/
сонцЯ спекотно вимлівали зелень з-поміж неб'ячого ладу чесних спокус; їх певно були тисячі, а може й більше; там, у животі - сОнця, а - о межиніжжі, на вустах, у зіниці - крізь волосся - все олито сонцеві; небачені стрибки відльоту - і дуже повільного зависання - між тою усуцільненою блакитнявою та жовто-пекучими спалахами соняшних куль, що їх невизбирати; такі вони глибокі та важенні з-середини.. тривко мінливі та ніжніючі від доторків навспак; країна нової мрії, чуйних забаганок кохатися у намулі приозерових сутінків ще з тими шаленими сонцями що мигтіють довколо рухів незаймаючи стримність багаття липких заграв - заввислої краси проміж ковзання зчинення чавлючої імли, яка невгасимо ліанить виноградяною червонястістю осені-крови.. як джерЕла про-бування, пра-живости.. тендіття прилетяно-цілунків й вільгні протиччя сутінніючч відблукання лунь; ще череватих рибин-плистя, проквітнучі обійм у десь жаркому густищі підводоплеску любощів; невже, звиклі? ні, ні.. ті заволожені сонця побіля безмежж - мрії; так-здійснені віддихам розпеч чувань лунаньо дивовижжя; про височиннє; о ламкість сподівань; випнень злету, що могутніє у;
Тобі
