Cьогодні спекла пиріг з яблуками.
Налила в чашку какао з молоком.
Дивилася крізь вікно на кучугури снігу і заметіль надворі.
Відчувала тепло і затишок своєї оселі.
І думками опинилася в далекому дитинстві,
Де теж були пиріжки,тепло і затишок дому,
А за вікном холодні зими...
А ще було засніжене поле, лижі
І ми двоє 14-літні в безмежному просторі зими...
Було 2 пари лиж, чи одна чітко не памятаю,
Могли їздити поперемінно і на одній,
Бо то були не дуже заможні часи.
З одного кінця містечка в інший кінець...до тебе.
...Чому ти мене зрадила?
Я легко розірвала нашу дружбу,
Бо більше не довіряла тобі.
Можливо я була неправа ?
Можливо...
Бо чому я сьогодні плачу,
Згадуючи тебе і твою відкритість?
Сьогодні я побачила, як легко
І ти, і я відмовились від нашої дружби.
Я зробила тебе винуватою на всі 100,
Хоча ти була невинуватою на 99.
Мабуть тоді я була сердита і не плакала,
Але сьогодні чомусь я плачу...
Я плачу ЗА ВТРАЧЕНИМ тоді...
Ми інші, зараз ми інші.
Багато доріг і подій пройдено -прожито.
Та в моїй душі була і житиме наша дружба.
І я вдячна тобі за це, подружко!
А деяким нашим однокласницям
З їхньою підступністю і хитрощами
Великий привіт через роки.
