Я б мабуть ризикнув, закохатися пані у вас,
Хай не тим безтурботним, юнацьким, жагучим коханням,
Коли ще не рахуєш в хвилинах - секундах свій час
У бажаннях гуляти, з коханою, аж до світання.
На коліна, мов мавр, перед вами я б пані упав,
І мабуть ризикнув, вам відкрити вмить серце і душу,
Лиш би влучно Амур знов стрілою у груди попав,
І тоді ризикну, закохаюсь і клятву порушу.
Клятву ту, що висить мов крицевий замок на душі,
Два кінця ланцюга поєднавши на грішному тілі…
Я давно загубив від надії та віри ключі,
І знайти їх колись у житті нема навіть вже й мрії.
Я б мабуть ризикнув, закохатися пані у вас,
Неможливо пройти повз красу вашу, й очі зелені,
Всі поети і музи, для кого святим є Парнас,
Лиш для вас пишуть оди й читають для вас їх на сцені.
Хай роки вам у пасма вплели срібно-білих ниток,
Ризикну не помітити втомлені працею руки
І тонесенькі зморшки, що з`єднують носик і рот,
Павутинки життя, що сплели на обличчі розлуки.
Клятву ту, що висить мов крицевий замок на душі,
Я готовий порушити пані за ваше кохання,
І довірити вам від майбутнього щастя ключі,
Бо я вірю у те, що любов ця, напевно, остання.
ID:
914907
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.05.2021 18:45:57
© дата внесення змiн: 26.05.2021 19:25:44
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудово! 
