Я не білочка-пустунка...
Та ховаю на спід тягар своїх бід.
Обіймають думки мене,
ждаників наїлася достатньо в житті,
на пропале не дію.
Шастанина безплідна нащо подібна...
Зашарілася від непокірних мрій,
у мене з ними одвічний бій.
Від почуття незахищенності
мерзне навіть Душа,
шліфує та пресує життя,
шукаю тепла...
Розумію, що люди щасливі тоді,
коли схожі зовнішньо чи характерами
або розумом, єдиними інтересами тощо...
Життя - не дні, що пройшли,
а дні, що залишились...
