Сняться сни мені щоночі,
І буває що й пророчі...
У свідомість мою линуть,
Як проснусь, вони й загинуть...
А бувають сни - тривоги,
Тоді я встаю на ноги...
Чую подихи біди,
П"ю ковток тоді води...
Вода спокій повертає,
І я спати знов лягаю...
Нерви свої вгомоню
Й заспокоєна знов сплю,
Бува в снах бачу дорогу,
Що веде мене до Бога...
Тоді знов я просинаюсь,
Встаю з ліжка, йду вмиваюсь...
Часом сняться мені чайки,
Перестроги, як загадки...
Я проснутися не можу,
Зупинити чайок хочу...
А вони летять, летять,
В хмаровища залетять...
Я вдивляюся у небо,
Є проснутися потреба...
Якось снилися лелеки,
Вгорі високо далеко,
Щось лелеки ті кричали,
Розбудили, сон забрали...
А бува сниться війна,
На краю мого села,
Бій жорстокий там іде,
В бій бійців татко веде...
Я проснутись намагаюсь,
Щоб до тата привітатись,
Помогти йому в бою,
Захистить землю свою...
А буває сниться мама,
Молода, весела, гарна,
Усміхається вона,
І мене розвеселя...
Часом лину я далеко,
У минулі свої сни,
Стаю схожа на лелеку,
Прилетіла, що з імли...
Тоді враз я просинаюсь,
Умиваюсь, одягаюсь,
На подвір"я поспішаю,
І лелек вгорі шукаю...
Сняться сни мені щоночі,
Я чекаю їх охоче...
Бо у них нове життя,
Що веде у майбуття...
