Поема
1
Ось ти, що голову віддав
за Бога,
І точиш мед
і мед
і мед
і мед —
і більш нічого!
і невідомо хто
десь за дверима
і мед
і що створИмо — і
не затворИмо
і це н о в е п р и й д е
як вже освячена урина
як світ —
що в ньому все є поборИмо!
І ще — б і л ь ш з р и м о?
Є серце — що побіля Бога ти
і я
не буду
гіркоти нести
й не зможу
згоджусь
що Бог не хоче — не нести
2
Ти колосальність!
і здивована — людина
і більш залюблена
є середина
і більш із вушками
послушлива — і драйвами спонтанна
середина
Бог так як двигне!! —
дух злетить —
парадоксальне
любить рідне вмить
і сильно і парадоксально!
Ну, де у тобі-й-мЕні — гіркота!!
Ну що
історія уся?
Кагальність!!
3
Люблю Бога собі по праву.
А Бог ще любить й світ-ораву!
Стійте, поеми.
Стійте, стихи.
Це, може, ось на Іоана —
світ лихий?!
Очистяться:
о... Бог — такий...
І що вздовж цих доріг —
історії
осинові кілки?
Захід — о, Бог — такий...
Схід — о, Бог — такий...
За Іоана — щонайсильніше
виллялись поеми!
Іоан же — інший...
за Іоана — найбуравніші
найвідзігорніші і медом
славимі
стихи!!
Боже правий,
так!
Ти — більш — Іоановий!!!
Ти, Боже, — зовсім інший!!!!
й «ви всі задовбані якісь» —
ви в Бога світ украли —
й світ задовбаний якийсь...
Стійте, поеми.
Хай йдуть вперед
поеми від Йоана — усі живі! — й живі
солодкороджені
стихи!!
Ай —
марш!
В низи!
В верхи!!
11.09.2021,
усічення глави Іоана Предтечі,
Київ