Лише та любов, що зможе,
Запалить вогонь,
Що на сонце буде схожа,
Та візьме в полон.
До скону віку буде гріти,
Розливать тепло.
І не дасть душі старіти,
Щоб там не було.
Коли будеш у знемозі,
Потемніє світ,
Ти відчуєш - на дорозі,
Є кохання цвіт.
Пелюстки іще не впали,
Що їм ті роки!
Вони променем заграли,
Ще живі ростки.
Може все любов змінити,
Якщо там тепло.
Бо її могли цінити,
Всім вітрам на зло.
А коли проснешся вранці,
Глянеш у вікно,
Ти відчуєш - є ще шанси,
Врятувало це воно.
Це кохання невмируще,
І на склоні літ,
Воно гріє іще дужче,
Сила - моноліт...
в англійській мові є влучний вислів "to fall in love", що у дослівному перекладі означає "впасти в кохання", коли в думках постійно кохана людина - це і є падіння...
оце і є та "сила-моноліт", яку Ви так вдало, Надієчко, висвітлили
