від неї востаннє повіяло гонором згоди_
сухими вустами торкнулася льоду хреста_
збирала у ціле проплачених снів епізоди,
надривно згасала, рахуючи всоте до ста_
>
безодні супроти назовні душі баговиння_
жаги та скорботи на чашах по вінця_ не руш_
на зради пательні звивається похіть_ як вуж,
докучлива стрілка накручує кола сумлінно_
>
ці згляди тваринні на відстані шепоту тіні_
занурені в сутінь, взаємобайдужі / чужі_
окислений іній, оздобивши штучне цвітіння,
без сліду розтане в їдкій вересневій іржі_
