брудна, холодна обміль глибини_
кадильний чад троянд і ціаніду_
і з лівої півкулі таргани
війною йдуть на збуджених сусідів_
>
хімічний сон_ у крапку нескінченність_
за бляклим склом кипить свинцеве небо_
спокусниці - примари сухоребрі
погорду випробовують на чемність_
>
байдужа сповідь_ мляве каяття_
спокута, перелякана прозрінням_
отрута проникає в слів коріння,
в золі емоцій пам’яті сміття_
>
сліз жовтня стронцій_ рим саморушій
збивається із в’їдливого ритму,
холодну обміль дна розворушив
блаженний кат у рясі з оксамиту_