в тобі живе тобі чуже
на кожне зазіхання глузду
сичить єхидне : та невже
на дно душі як куля в лузу
відлуння впало_
вийшов час
земля зі жмень піском з клепсидри
на чорних брилах сірі титри
і зляканий напіванфас_
>
поодаль_ на узбіччі гри
античний міф про пір’я з воском
пророцтва тиші відголоски
нуль тричі ділиться три
>
в тобі живе тобі чуже
сліпе і хиже_ начувайся
хто врятував – не збереже
на дим надії не спирайся
тікай_ минаючи сліди_
ховай крик погляду під фільтри
міраж - вітрильник проти вітру
йде на розчулення льоди_