розшиті золотом структури декорацій,
армовані хрести стовпів мереж,
задимлені мережива зі стеж,
відлуння монотонних інтонацій
і шурхоту воронячих одеж_
>
ти йдеш в туман_
ти рвеш найтоншу ланку_
це брязкіт ланцюга чи дзвін систерцій_
гуде між скронь, тікає з пастки серце,
передчуття - судомна лихоманка,
ти чуєш як в дротах стрекочуть герци,
ти бачиш наскрізь каламутні душі,
ти зазираєш в поглядів калюжі
і визнавши приховану тотожність
вдихаєш мряки й ладану дурман_
>
свідомий сон / околиця / туман_
німб ліхтаря обабіч перехрестя_
ти завмираєш з катарсичним жестом,
ти програєш у грі самооман
і розімкнувши алгоритм сугестій
пірнаєш у прийдешнього світанку
намолений свинцевий океан_
