Поезія –
Це спрагнена душа,
Наповнюючись
Переспівом срібних струн,
Стає духовним самоцвітом.
Чи в голові на старості
Сердечні почуття?
Чому ж,
Почувши пісню солов’я,
Хвилююсь так?!
У сніговицю і мороз
Згадую літа передзвони:
Духмяний вечір,
Кришталево росяні світанки,
Зоряна кохання ніч.
Таке маленьке
Чудернацьке сотворіння
Лизнуло у вуста мене,
У ніс,
У вухо…
Одні будують –
Інші руйнують.
Одні насаджують –
Інші зрізують.
Суєта суєт – як є.
В кімнаті весело:
Тут балачки і сміх,
і насолода ароматом хризантем,
що гинуть
у зупиненому часі
