Дубовий хрест, в очах – Всевишній.
Село під стріхами старе,
Крислатий явір біля вишні,
Троянда лозами плете…
Забагряніла цвітом рута.
Там маки в житі, як вогонь,
Яка печаль? – померла скрута,
Я п’ю вино з твоїх долонь.
Закам’янів хвилястий берег,
Потічок розтинає твердь.
Гойдає гілля вітер – шерех…
Ось тут пора моїх відверть.
Співає жайвором світанок,
Метелик тріпотить в траві…
Посіли ластівки на ганок,
В небессі стрекотять стрижі.
Просте, відверте одкровення,
Життя створінь – єдина кров.
Земля для всіх – одне натхнення,
Земля для всіх, одна – любов.
Як би ж люди зрозуміли, що все у їхніх руках і добро і зло..., те що зараз ми бачимо створено людьми!Чудова ваша поезія Олеже, зворушливо і так трепетно торкнуло серця і душі!!! Всього вам самого найкращого!!!
"Земля для всіх – одне натхнення,
Чудова поезія! 
