контур крейдою навкіл тіні
коло німбу згасає ніби
врешті лютого моросіння
плід надкушений / вхід до лімбу_
>
зблід зворушений свідок зміни
плюс відлиги вкусив змією
після сплеску адреналіну
чуєш шепоти під землею_
>
зупиняєшся_ робиш оком
кілька розтинів по живому
кожен третій заходить збоку
палить нервів гнилу солому_
>
кожен другий жадає втечі
кожен перший вдає притомність
пеклом марили а натомість
зазирають у райські печі _
>
крок за контур_ тортури тиші
погляд Образу вжалив струмом
крук скрипучим пророцтвом тішить
серце сповнене білим шумом_
