*****
З найвіддаленіших закутків душі
Мої безмежні та бездонні почуття
Мимовільно виливаються в віршí ‒
Душі крик, музика мого серцебиття.
Лігши ніжно у поезії рядки,
В години відчаю, зневіри, сум’яття
Розцвітають, мов веснянії квітки,
Зігрівшись променем щасливого життя.
В час, як в серці пісня радості звучить,
Від кóтрої розбуджується вся земля,
Натхнення творчості до мене спішно мчить,
Усе моє єство чарівно окриля.
Окриляються і серце, і душа
Тендітно й лагідно у мене з року в рік
Всемогутньою чарівністю вірша
На днину цю, на завтра і на цілий вік.
Євген Ковальчук, 28. 01. 2016
