Зі сліз матерів -
виростуть проліски:
сині і сильні, як чистого неба глибінь...,
(росою в траві
згублені проблиски
будь-яких ще сподівань та чекань, і надій...)
...З коханих очей -
сіється зернами
хліб, (наче промені сонця його колоски)...
В грудях пече -
меляться жорнами
душі й серця на тужливих пісень голоси.
І слізки дітей... -
швами-пунктирами,
мов горизонти, єднають лани й небеса.
Як сонце зійде,
понад соборами,
янголи й воїни прапор повернуть назад.
добре є! щасти!
